olenkokramarenko

Пішла з малим пройтись увечері, бо за цим усим не побачимо й як абрикоси цвітуть. Говорили про всяке, і я казала, що багато кого взяли за м'якеньке місце словами типу "а шо він тобі дав". Та хіба хтось шось повинен давати дорослій людині? йди й заробляй. А малий каже, в книжці "7 звичок високоефективних підлітків" пишуть, що не треба звинувачувати когось - батьків, державу, інших людей. Подивись, що ти сам можеш зробити, аби змінити своє життя. Отаке. Мені, звісно, приємно, що дитина втямила, але ж, але ж.

А потім ми йшли, і знов про всяке, що його однолітки не поважають українське, і звідки то пішло, і про експеримент з мавпами та кліткою, і я кажу, "дивись, який сенс увесь час казати, що твоя країна нікчемна й погана? якщо тебе навчають повсякчас думати, вірити й казати, що вона недолуга й гидка, то ти вирішиш "нашо вона така потрібна?" і з легкістю поїдеш деінде, або віддаси її на поталу кому завгодно. І моє бідолашне кошенятко сказало, що спілкуватиметься в школі українською. ̶Я̶ ̶н̶е̶ ̶х̶о̶ч̶у̶,̶ ̶щ̶о̶б̶ ̶й̶о̶г̶о̶ ̶б̶и̶л̶и̶ ̶з̶а̶ ̶у̶к̶р̶а̶ї̶н̶с̶ь̶к̶у̶ ̶м̶о̶в̶у̶.̶ ̶

А я холодец варю, вот. В рецепте за каким-то лешим пишут 6 часов варить, я обычно ограничиваюсь 2-3 часами. И то, все это время в 10-литровой кастрюльке варится свиная голова и нога, а за час до конца посмотрю и мож подкину еще мяса просто - для нажористости. У меня еще и домашний огромный петух для холодца заморожен, но я как-то очень спонтанно решила варить, придется ему лежать в морозилке до другого случая. Старший участвовал в разрубании свиных частей и был явно под впечатлением: "была ведь когда-то живая и здоровая свинка". Ага, а мне жалко было, когда бабушка в советское еще время привозила с базара живую курицу, потом резала и ощипывала ее дома. И я смотрела на симпатичную настоящую живую курочку, пыталась отговорить бабушку ее резать, но понятно что безуспешно. Курицу было жалко, но домашняя лапша потом была вкусной. А дядя мой, бабушкин младший сын, в детстве вообще в аналогичной ситуации с курицей яростно протестовал и потом какое-то время мяса не ел. Вот такие мы впечатлительные.

А поскольку варю я холодец раз в год и практики в этом деле получается не так много, то каждый раз для меня интрига и напряг: застынет или нет? А? А? опять эта проклятая неопределенность.

Ілля, 15 років: "Як важко бути президентом якоїсь країни! Я завантажив гру і грав за Україну 2016 року. І ці гівнюки весь час виходили проти чогось протестувати! то піднімай їм шось, то ще шось. А шоб завод побудувати - рік потрібен. А скільки я кредитів нагріб у МВФ - до дупи, м`яко кажучи. Тричі все починав знову..."
_________
Илья, 15 лет: "Как тяжело быть президентом какой-то страны! Я загрузил игру и играл за Украину 2016 года. Так эти говнюки все время выходили протестовать против чего-то - то подними им что-то, то еще что. А чтоб завод построить - год нужен! А кредитов у МВФ сколько нагреб - до жопы просто. Три раза все заново начинал."

На батьківських зборах у меншого була вперше за вже не знаю скільки років, нічого цінного, все як звичайно. А, ні: я таки згадала спитати у вчительки як відмовитись від уроків російської. Побачимо, що з того вийде. Сказала, що я перша, хто підняв цю тему.

Устами подросших младенцев: в процессе приготовления всяких штук для пикника на пляже, говорили обо всем подряд и промелькнула фраза о том, что "мальчики не плачут". Илья, который тут же чистил картошку: чего это не плачут? У них разве слезных желез нет? они тогда были бы слепыми!.