olenkokramarenko

Хорошая, понравилась, неоднократно встречала хорошие отзывы и рекомендации к прочтению, и вот собралась. Все больше понимаю, что запоминаю только те моменты, которые я с кем-то обсудила.
Из порадовавшего - таксономия Блума. Я в который раз мало что про нее поняла (в теории все красиво, но мне мало понятно как это должно выглядеть на практике), но в этот раз было познавательно прочесть, что без первых двух ступеней (запоминание и понимание) не будет следующих, более высоких уровней. Нафотала в телефон страниц, которые было бы здорово с кем-то обсудить и попрактиковать, но, скорее всего, так оно все в телефоне мертвым грузом и останется.

серія "те, про що тобі не розкажуть дорослі".
В цілому і взагалі про політику з кумедними картинками і прикладами, як реальними, так і фантазійними. Мені самій читати було трохи нудно, бо переважно там знайомий мені матеріал, але якщо читати це й обговорювати разом з підлітками, нмд, має бути цікаво, повчально, а з деякими ілюстраціями - й весело. Навряд чи вийде "ковтнути" книжку, це скоріш книжка для спілкування у форматі "розділ прочитали - обговорили".
упд. ого, подивилась на сайті видавництва - пишуть, що для читачів від 9 років. Справді, написано досить просто, але я б сказала, що для підлітків, років хоча б з 11-12.

"Аеропорт" Хейлі та "Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка" Фенні Флегг. Про "Аеропорт" не дуже маю що сказати, норм ок, виробничий роман. Трохи тероризму і суіцидних намірів, але закінчується все добре. А от "Смажені зелені помідори" зайшли краще, ніж очикувала. Місцями дуже зачіпали фрази щодо віку, старіння, суто жіночих соціальних трудношів - боже мій, то я не сама в цьому товчуся. Сподобалось, пішла у вікі почитати про неї - і, виявляється, вона дислексик. Півжиття жила й не знала взагалі що воно таке.
______
"Flagg has spoken publicly about being dyslexic. She has expressed the great challenge of being a writer, saying, "I was, am, severely dyslexic and couldn't spell, still can't spell. So I was discouraged from writing and embarrassed."[16] Even though it was clear that she had an affinity for crafting stories, her dyslexia stalled any possible writing career through most of the 1970s. It wasn't until a teacher spotted a pattern in Flagg's misspelled written answers on Match Game and sent her a note that she understood she had a learning disability. In fact, Flagg said she hadn't even heard of the disorder until she received that note.[17] Eventually, Flagg was able to overcome her fear associated with the disorder and has since completed several novels."
_____
Флегг висловлювалась публічно про свою дислексію. ... "В мене була і є дислексія важкого ступеню. Я не мала і не маю ніяких успіхів з правописом. Це відбивало мені охоту писати і викликало ніяковість." Хоча і ясно було, що вона має схильність до творення історій, її дислексія була перепоною для письменницької кар'єри аж до кінця 1970х, коли одна вчителька побачила певні закономірності у помилках в письмових відповідях Флегг на "Match Game" і надіслала їй записку, що на її думку, Фенні має ось таку особливість. .... Фенні змогла подолати страх, пов'язаний з цим розладом і відтоді написала декілька романів.
_________
Письменник-дислексик - це немовби таке чорненьке почуття гумору у всесвіту.

На старости лет прочитала "Гобсека", бо дитині задали на канікули, а шо воно зрозуміло з того всього - незрозуміло. Сильная вещь, "вкусный" текст и совершенно не помню читала ли я Бальзака раньше. Должна была, по идее - нам километровые списки по зарубежной литературе давали в универе, но вот, наверное, руки не дошли. Забавно, что в процессе чтения я представляла себе Гобсека в современных условиях - интернет, продвинутая техника, все дела - вот бы он развернулся :)

Читаю вотпрямщас мемуары Рика Стайна (Rick Stein) - довольно известный в GB товарищ, автор популярных серий кулинарных программ на ВВС, кулинарных книг, ресторатор, все дела. Есть немало моментов интересных для меня, как для жителя постсоветского пространства - про boarding schools, про gap year. И вот буквально вчера я дочитала до рассказа том, как он учился в Оксфорде, у сына самого Дж. Р.Р. Толкиена. Я просто бросила книжку на этом месте и пошла восстанавливать дыхание. Патамушто тут же молнией ударила мысль о нашем "расстрелянном возрождении". О Стусе, который умер в лагерном карцере где-то в Мордовии через пару дней после того, как я пошла в первый класс. О всех тех, кто не смог реализовать себя и стать учителем новых поколений, т.к был попросту убит. И поэтому с нашей культурной средой сейчас дела обстоят так, как обстоят.
Вспомнила эпизод из мемуаров Данелии, о некоем грузинском литературном деятеле, который боялся, что за ним приедет "воронок", и как его "успокоили", сказав, мол, арестовывают писателей (поэтов? не суть), а ты не писатель, так, чепуха. Типа смешно, но понятно же , что за этим стоит - досталось всем национальным элитам в те времена.

И вот, после всего что было, вылезают тварищи "товарищи" и заявляют, мол "у вас ничего своего нет". Кул стори, бро.

но сразу не написала и уже забыла. Потому только про книжку. Случайно, но очень трогательно совпало: 13 сентября исполнилось 100 лет з дня народження Роальда Дала, одного з наших улюблених авторiв. Я абсолютно випадково потрапила у той день до "Буклету" i купила щойно видану книжку "Вiдьми", а Iлля її тодi ж i прочитав. Типу, вiдзначили :)

Досить давно купила от такий атлас про лицарів, і дуже ним задоволена

видання перекладене, оригинал чи то польський, чи то англійський - з вихідних даних не дуже зрозуміло. Але складене цікаво, картинки класні, текст теж справляє добре враження. Дітям сподобалось - читали і перечитували декілька разів.
(  тут кат )

"Миллениум". Про то как трогательные и мимимишные, цивилизованные до самоотверженности европейцы противостоят наследникам немецкого фашизма и варварам с востока. И теперь мне не хватает её персонажей. История кончилась, автор давно умер, продолжения не будет. Недостаток любой хорошей книги в том, что нужно время, чтобы от неё отвыкнуть.

а зато, а зато ...



сьогодні отримала нову книгу Рутківського "Потерчата". Випадково прочитала про неї не де-небудь, а вконтакті. Виявляеться, саме заради написання цієї книжки Рутківський і хотів стати письменником. То напевне вже вона чогось варта. І, як повелося останнім часом, книжки, які я читаю, містять параллелі з сьогоденням. Не тому, що я навмисно таких шукаю, а якось саме воно так стається. Дитяча книга про війну, як написано в анотації. Що ж, побачимо, яка вона є.

1. "Блин и клад Наполеона", Е. Некрасов
2. "Лицарі", ілюстрований атлас
3. "Воїни давнини", ілюстрований атлас
4. "Канікули з близнятами", Дж. Стронг
5. "Джури козака Швайки", В. Рутківський
6. "Джури-характерники", В. Рутківський
7. "Джури і підводний човен", В. Рутківський
8. "Артур і мініпути", Л. Бессон
9. "Артур і помста жахливого У", Л. Бессон
10. "Артур і війна двох світів", Л. Бессон
11. "Диссертация рассеянного магистра", Левшин В.А.
12. "Слепой музыкант", Короленко В.Г.
13. "Тайна подземных колоколов", Ян Гурич
14. "Рыцарь-призрак", Корнелия Функе
15. "Різдво у Петсона", Свен Нордквіст
16. "Одиниця з обманом", "П'ятірка з хвостиком", "Супер "Б" з фрикадельками", В. Нестайко
17. "Таємничий острів", Ж. Верн
18. "Навколо світу за 80 днів", Ж. Верн
19. "Діти капітана Гранта", Ж. Верн
20. "П'ятнадцятирічний капітан", Ж. Верн
21. "Прорив блокади", Ж. Верн
22. "Замок в Карпатах", Ж.Верн
23. "Чарівник Земномор'я", У. Ле Ґуін
24. "Гробниці Атуану", У. Ле Ґуін
25. "Техану", У. Ле Ґуін
26. "Хроніки Нарнії: Кінь і хлопчик", К.С. Люїс
27. "Лессі повертається додому", Е.В. Найт
28. "Розшукується ракета на чотирьох лапах!", Дж. Стронг
29. "Мій братик - телезірка", Дж. Стронг
30. "Знайомтесь: фараон!", Дж. Стронг
31. "Сині води", В. Рутківський.
32. "Капосна книжка малого Вовчика", І. Вайброу
33. "Геройська книжка Малого Вовчика", І. Вайброу
34. "Школа привидознавства Малого Вовчика", І. Вайброу
35. "Малий Вовчик - лісовий детектив", І. Вайброу
36. "Джури і Кудлатик", В. Рутківський
37. "Ерагон", К. Паоліні (том 1)
38. "Ерагон", К. Паоліні (том 2)
39. "Ерагон", К. Паоліні (том 3)
40. "Ерагон", К. Паоліні (том 4)
41. "Персі Джексон та викрадач блискавок", Р. Ріордан
42. "Білл - герой Галактики", Г. Гаррісон
43. "Персі Джексон та море чудовиськ", Р. Ріордан
44. "Персі Джексон та прокляття Титана", Р. Ріордан
45. "Персі Джексон та лабіринт смерті", Р. Ріордан
46. "Персі Джексон та останнє пророцтво", Р. Ріордан
47. "Вершник без голови", М. Рід

Читаю зараз А.Я. Бруштейн "Дорога уходит вдаль", дія відбуваєцця наприкінці 19 століття. День читаю, день пропущу - таке. Але ж треба було так співпасти - вчора читала ось це:


На одной из больших перемен, когда мы завтракаем, сидя на излюбленной
нами скамье около приготовительного класса, я вдруг замечаю в газете, в
которую завернут завтрак Мели Норейко, печатные строки:
"...когда крестьянская девочка, Марфа Головизнина, бежала по лесу, она
увидела лежащий поперек лесной тропы прикрытый азямом труп неизвестного
мужчины. Труп был без головы, от которой уцелел только грязный клок волос...
У трупа не оказалось ни сердца, ни легких - они были кем-то вынуты. На трупе
были следы уколов. Обвинение утверждает, что убитый человек был мучительно
обескровлен еще живым..."
( часть 18-й главы )

Так і напрошується паралель з тією історією про розіп'ятого хлопчика. Але! то ще не все. Вже не про хлопчика, але теж до сьогоднішніх подій: ( перспективи розвитку )