olenkokramarenko: (серце з перцем)
Зашла на форум мультитрана глянуть чокак. Там зазывают переводчиков в группу вконтакте переводить тексты "материалов для иностранных СМИ об Одесской Хатыни. Работа не прекратится, пока все виновные не будут наказаны." И, ессно, следом срач на одиннадцать страниц. "Зачем Путину все это? не, это точно не он, это вы сами все заварили", "ах, бедный русский языг, его запретили, кактеперь там бедные русскоязычные граждане ". "ненене, российские СМИ не сеют ничего такого, они у нас сейчас очень сдержанные"

один добрый человек даже возмущался - какого милого у них там на Украине вывески на украинском? прекрасно же понимают на русском!

И хоть бы один поинтересовался, так, чисто для паритета - а как там обстоят дела с украинским языком? не сдох еще? жаль, жаль

Молчу уже о том, что язык в данной ситуации, мягко говоря, ни при чем.
olenkokramarenko: (серце з перцем)
Читавши Грінченка , майже що чула голос та інтонації свого діда, настільки ці тексти нагадують його манеру говорити. А що дивного? Записи Грінченка датовано дев'яностими роками дев'ятнадцятого або першими роками двадцятого сторіччя, а дід мій народився 1928 року, тобто часу небагато пройшло. Серед інших, є там записи зроблені в Єкатеринославській губернії, а мій дідусь народився на самому краю теперішньої Дніпропетровської області у селі Михайлівка (неподалік ще були села Чайки та Катьощине). Такшо, те що зафіксоване у літратурних пам'ятках, я ще застала у живому виконанні.

А де ж воно ділося? А я вам скажу. Під час голодомору, наприклад, на тій вулиці, де жив мій дід (тоді ще хлопчик) живі люди залишились тільки у двох хатах. А потім стали присилать переселенців. Про декого дід навіть розказував. От, приміром, приїхали самиє что ні на єсть русскіє по фаміліі Бєзгіни. Дивували все село своїми звичаями, як-от всім гуртом митися в бані - тобто, і баби, й мужики разом. Або ще матюкатися. Дід казав, у них це не було заведено, якщо хіба мужики колись проміж себе. А тут хлопець-підліток узяв гармошку й пішов по селі з частушками. Коли наступного дня вчителька в школі зробила йому зауваження, він відповів "а что, із пєсні слова не викінеш!"

А тепер деякі тваріщі (писала товариші але так уже вийшло) кажуть, що "юго-васток всігда бил русскім!".
olenkokramarenko: (серце з перцем)
Сегодня душевно пообщалась в реале со знакомой на тему происходящего. Всего пересказывать не буду, так, пара реплик.

- Тебя хоть раз где-то ущемили за то, что ты на русском говоришь?
- ... (секундная пауза) да, ущемили.
- в чем?
- ребенок вон в школе учится на украинском. А я хочу, чтоб на русском.

Русских школ в Запорожье полно, есличо. В то время как я целенаправленно привела своих детей в школу с обучением на украинском. Да и то - половина учителей в школе преподают на русском. То есть на вывеске одно, по факту - мягко говоря, другое.

Хотя чего удивляться - та же знакомая несколько месяцев назад меня сразила тем, что заступалась за интернаты: "детей там хорошо кормят, с ними занимаются, им там хорошо!" Я так остолбенела тогда, что не сразу сообразила спросить, хотела бы она своих детей отдать в интернат, раз там так хорошо.
olenkokramarenko: (миша)
Originally posted by [livejournal.com profile] maryxmas at про російську мову
Originally posted by [livejournal.com profile] anoushe at post
Последние события наконец открыли лично мне то, что все уже давно и так знают. Не то чтобы это была какая-то новая идея сама по себе, но я раньше не использовала ее для объяснения вот прям всего. А зря. Теперь я вижу, что пазл сложился.

Украина для России всегда была и будет частью российской империи, которая лишь по недоразумению и временно называется отдельной страной. Кто бы там ни был у власти, хоть путин, хоть навальный, хоть еще кто. Любое наше взаимное недоразумение легко и непринужденно объясняется имперским комплексом старшего брата. Даже если формально с этим согласятся далеко не все, даже если "далеко не все" будут рассказывать про "нафиг вы нам нужны, нищие и голодные", под поверхностью все равно сидит этот комплекс, и никуда ни вам, ни нам от него не деться. Понятное дело, мы не нужны никому, чтобы нас кормить, но геополитический интерес такой геополитический интерес. Никогда мы не были и вряд ли будем в обыденном сознании просто другой страной.

У нас давно и многие об этом говорят, именно такими словами, но мне всегда казалось, что это преувеличение. Ну, не укладывается у меня в голове, как обычный среднестатистический россиянин может ассоциировать свои собственные интересы с захватом части другого государства. Это все равно как если бы Украина пошла присоединять Приднестровье или всю Молдову, ну, или там Беларусь. Помимо общечеловеческой этики, мне-то это зачем? Вот лично я что с этого буду иметь, чтобы хотеть этого всей душой?
Я очень скептически относилась ко всем международно значимым гоп-ца-дрица-гоп-цаца в Киеве, будь то ЕВРО 2012, Евровидение или приезд папы Римского. Мне от них было, в лучшем случае ничего, а так - пробки, пробки, пробки. С какого перепугу нищая страна осуществляет безумно дорогие проекты, если продукты дорожают, пенсии не растут, а главная внешняя инвестиция - переводы гастербайтеров? Ну, это я так думала всегда. Мне, как и всем остальным, свойственно судить людей по себе, так что я искренне не понимаю массового ликования по поводу имиджевых достижений государства на фоне реальной... ээ... кхм. Однако ж, простите за банальность, менталитет жителей некоторых стран рациональному постижению не поддается.

Поэтому писать письма "российскому брату" совершенно бесполезно. Эффекта от них быть не может никакого, разве что терапевтический - для пишущего. Я это уважаю, конечно, потому что мои посты последних месяцев тоже пишутся, в основном, для успокоениия (впрочем, не помогает). Но ждать, что российский брат прочтет ваши логические размышления, проникнется, и перестанет вожделеть домик в Крыму, это все равно что втолковывать законы физики охотнику на ведьм. Если ваша цель - убедить, то поберегите энергию.

Но если так только, в порядке размышлений вслух...

Взять, к примеру, язык (Практически все украинцы уже высказались, чем же я хуже).

Read more... )
olenkokramarenko: (миша)
Originally posted by [livejournal.com profile] maryxmas at матюки опускаю. але російськомовні такі російськомовні
пише дівчника у спільноту про виховання дітей:

Мне 31 год, всю жизнь я живу в Харькове, говорю по-русски. Моя мама родилась в России.
Я поддерживала и поддерживаю майдан. Там мои друзья и близкие. Их Харькова, Львова, Одессы и других городов стран
Украинцы, русские, евреи, беларусы. Весь смысл той борьбы был - достойная жизнь. Без силовых разгонов мирных демонстраций, без взяток и откатов, с нормальными судами и милицией, которую не надо бояться. Да, там присутствуют радикальные правые, но они только часть происходящего. За все время протестов ни одного человека не обидели по национальному или языковому признаку. Правый сектор вытаскивал людей из под пуль снайперов, не проверяя паспорт.

Я не знаю какими словами написать, чтобы меня услышали. НИКТО. НИКОГДА. НИГДЕ на Украине не обидет человека, говорящего на русском. Я была во Львове и на западной украине и везде говорила по-русски. Я плохо говорю на мове. И всегда мне улыбались в ответ.

Меня не нужно ни от кого защищать. Меня нужно просто оставить в покое.


і не розуміє вона, бідося, що саме завдяки таким, як вона -- що за 30 (прописом -- ТРИДЦЯТЬ) років не знайшла часу вивчити державну мову -- Путін до нас і приперся. якби не вона і такі, як вона, в нього б не було приводу -- а тепер вони війни бояться. раніше треба було боятися. вони -- п"ята колонна. і найсумніше, що п"ята колонна вони мимовільно. але від цього менш п"ятою вони не стають.

бо кожного разу, як вони скаржилися на засилля української мови і культури чи на документи, які треба заповнювати українською, чи повторювали байки про штучність української мови -- воин наближали оцей день, коли хлопчикам у Криму невідомі в масках роблять ультиматум -- вивісити російський прапор і віддати зброю, чи вони стрілятимуть.

чесно вам скажу -- мені осто.. чортіли завивання російськомовних (яких я за останні тижні начиталася і надивилася купу) -- мовляв, не треба війни, нас тут ніхто не ображає, нам тут добре. бо це "добре" забезепечувался прямо і безпосередньо коштом україномовних.
звичайно, їм добре -- російськомовні преса, журнали, телебачення із побіжними і паскудної якості українськими субтитрами, дешевша література російською -- за рахунок державних пільг і дотацій в Росії, розмаїття російської попси і шансону, російські телеканали зі своєю брехнею і ненавистю, вивіски і реклама російською, кращі можливості для працевлаштування (скільки за ці роки я чула про те, що україномовних В КИЄВІ завертали зі співбесіди чи навіть не читали їхніх резюме) -- все для них. і спробуй сказати щось проти -- тебе одразу таврують як бенедрівця і націоналіста, ага.

вони дуже схожі в цьому на чоловіків, які кажуть, що в них в родині / на роботі все чудово -- і чашки самі миються, і їжа сама собою потрапляє до хати, і діти самі по собі вмиті і нагодовані. вони не бачать своїх привілеїв. а ті, які раптом, з якогось дива, починають брати участь у догляді за дітьми чи у виконанні хатньої роботи, сприймають самі себе як герої -- і всі інші так само.
і найгірше, що жінки їхні теж. в нас настільки низькі очікування від чоловіків, що найменша спроба поводитися як доросла відповідальна людина спримається як щось круте, за що ми мусимо їм бути по гроб жизни об"язани.

те саме з російськомовними -- дійсно, хто вам хамитиме у відповідь на вашу російську, якщо за вами -- 300 років гноблення української мови? 300 років розповідей, що це штучна мова, чи мова селюків (ніби в тому, аби бути селюком, є щось принизливе), що культурна людина говорить російською? вам нічого навіть не треба робити -- ваші привілеї працюють без вашого втручання.

і якщо ви таки вивчили українську і навіть не забуваєте нею спілкуватися -- україномовні з того мають бути такі втішені і вдячні, еге ж?

така сама ситуація і з росіянами -- ми маємо до них настільки низькі очікування, що коли вони раптом кажуть, що їм соромно за їхню країну, це ми (МИ! народ, проти країни якого їхня держава розпочала військові дії) їх втішаємо і заспокоюємо, і дякуємо.

гноблені говорять своєю мовою і мовою гнобителів -- і розуміють тих значно краще, ніж самі гнобителі коли-небудь зрозуміють.

зі.
ті російськомовні, які в ці дні приймають для себе рішення перейти на українську у щоденному / професійному спілкуванні, чинять правильно -- і я їх в цьому рішенні повністю підтримую.
запізно -- але все одно правильно.
olenkokramarenko: (Default)
А якби це була акція на захист россійської мови?

Originally posted by [livejournal.com profile] _yoko_ at В Запоріжжі акція за українську мову розігнана міліцією!
Повідомлення з Запоріжжя телефоном: Акція за українську мову так і не розпочалась. Її заборонив суд, людей розігнали менти. Голова Запорізької "Просвіти" Олег Стеценко прикував себе ланцюгом до огорожі, але міліція інструментами розрізала ланцюг і затримала Олега. Учасники акції намагались заблокувати машину, в якій везли затриманого, лягаючи під колеса, але міліціонери змогли відтягти активістів від авто і дати йому змогу проїхати. Олега Стеценка повезли в Орджонікідзенський відділок

Profile

olenkokramarenko: (Default)
olenkokramarenko

June 2014

S M T W T F S
12345 67
89 10 11 12 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 02:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios